23 вересня відзначають Міжнародний день жестових мов. Це нагода
поговорити про українську жестову мову (УЖМ), а також про те, як зробити
повсякденне спілкування доступнішим для людей, які нею користуються.
Жестова мова — повноцінна мова зі своєю граматикою, структурою та
словником. Вона не є універсальною: у різних країнах використовують різні
жестові мови. Водночас не всі люди з порушеннями слуху користуються жестовою
мовою — хтось спілкується усно, читає по губах або надає перевагу письмовій
комунікації.
Розповідаємо, як коректно спілкуватися з людьми, які користуються
жестовою мовою, і де швидко знайти потрібний жест, якщо ви його не знаєте.
Коли бракує спільної мови, спілкування стає бар'єром
Люди з порушеннями слуху можуть стикатися з труднощами в повсякденній
комунікації — у громадських місцях, під час отримання послуг, на роботі чи в
побуті. Часто бар'єром стає не саме порушення слуху, а брак знань і навичок у
співрозмовників.
Незнання жестової мови не має ставати причиною уникнення розмови.
Водночас важливо не робити припущень про те, як людині зручно спілкуватися, і
не зводити її комунікаційні потреби до одного способу.
Ще один бар'єр — некоректна термінологія. Наприклад, вислів «мова
жестів» не є точним синонімом поняття «жестова мова», адже остання має власну
граматику та мовну структуру. А слово «глухонімий» некоректне: люди з повною
втратою слуху можуть мати здатність до усного мовлення.
Тож доступна комунікація починається не з уміння показувати десятки
жестів, а з поваги до людини та готовності знайти спільний спосіб порозуміння.
Яке рішення? Менше бар'єрів — більше способів порозумітися
Щоб спілкування було комфортним, не обов'язково досконало володіти
українською жестовою мовою. Важливо враховувати потреби співрозмовника, не
боятися перепитувати та бути готовими спробувати інший спосіб комунікації.
Ось кілька простих порад:
